Коли є до чого жагота

Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота...
Більше інформації на сторінці "Про мене"

***

Майже морська прогулянка. І трохи втраченого ентузіазму.


Спочатку про хороше.
Я поки не знаю, бо пройшло ще мало часу, чи на благо нам дана можливість приділяти один одному більше увгаи, чи наша зустріч була для того, щоб пройшовши всі події ми приймали і підтримували один одного, несучи цей хрест?
Та все ж, інколи, нам намагаємось отримати позитивні емоції.
Звичайно, ініціатором виступає мій чоловік. Для нього, затятого "екстраверта",  вихід "в люди" є ковтком свіжого повітря, необхідною емоційною зарядкою. А я все ще зі своїми, скоріше надуманими, як у решти інтровертів, внутрішніми установками не завжди пристаю на його запрошення.
Але цього разу він вирішив зробити мені особливий подарунок.
***
Прогулянка, майже по морю
  
Погода стояла чудова, настрій був спокійний, обіцяли гарний місяць.
Не хочеться думати, що обставии нашого життя дали нам змогу проводити разом більше часу.
Та виходить, що мій дорогий чоловік намагається мене всіляко «розворушити», розвіяти мою меланхолію.
Йому це вдається!!!
Романтичні зустрічі у парку – стають довгими прогулянками з кавуванням з власного термосу J))
Звичайні пішохідні прогулянки перетворюються на довгі романтичні побачення в нічному місті.
А нещодавно чоловік подарував мені прогулянку на пароплаві. По Дніпру.
Чесно кажучи, на пароплаві я не каталась десь із дитячих років. Тоді це були прогулянки по Кременчуцькому водосховище або поїздки до татової сестри Ніни, на інший берег Дніпра.
Великого захвату я не пам’ятаю від тих прогулянок, бо знаходились якось в незручній частині пароплаву, або ж батьки, переймаючись за нас із сестричкою, не дозволяли гуляти палубами.
Отож, трапилась нагода повернутись за яскравими дитячими спогадами у вже досить дорослому житті.
До того ж прогулянка обіцяла бути надзвичайно цікавою – припадала на зміну дні та ночіJ, тому яскраві фарби пейзажів були гарантовані.
Прошу наперед пробачення: плануючи відпочинок, ми зовсім забули про фотоапарат і всі фотки зроблено за допогою телефонної камери. Тому нехай вас не дивує наявність білих (наче бетонних) "парапетів" та таких же труб на першому плані - намагалась хоч таким примітивним чином стабілізувати девайс, щоб отримати якісну картинку :)
А для створення атмосфери мандрівки не тільки в просторі, а і в часі - фото обробила за допомогою найпростішого редактора - Picasa.

Запрошую і вас, дорогі мої читачі, прогулятись вечірнім Дніпром ( багато фото :) )
Сонце тільки сіло, і ще було достатньо світла для того, щоб розгледіти всі детали прибережних будинків - різні епохи, різни стилі
 
Річковий вокзал
 
 Андріівська церква на відомому узвозі.
Так би виглядав Річковий вокзал на фотокартці десь 70-80-х років :)
 
 А це Пішохідий міст ( з претензією на фото 60-х років :) )
 
Патріотичні граффіті на стінах набережної
 Осінь підкрадається тихенькою мишачою ходою
 І такою самою, майже, ходою підкрадається ніч :)
 Та ми не припиняємо хід
 
 Ось на хвилях, наче з 70-х, похитується невелика річкова яхта.
 А он там і рибалка замовляє рибу на нічний улов:)
 Міст Метро з видом на станцію Дніпро
 не лише я ловлю цікаві кадри :)
 Це вже міст Метро з іншого боку
 і в стилі Полароїд
 місяць над правим берегом освітив маківки Лаври та поам'ятник Батьківщині-Матері
Цікаві та яскраві сусіди спостерігали за схилами, ділились враженнями та емоціями
 Дзвінниця Лаври у період надвечір'я стає ніби криштальною
 але дуже гарно видна на фоні панорами Дніпрових схилів
 і на фоні... поручнів пароплаву :)
наближаємось до яскраво освітленого  місту Патона
а тим часо до нас по лівому борту наближався ще один прогулянковий пароплав
 Повертаємось до причалу. Проходимо міст Метро. Станція Дніпро.
 Ось таким містичним виглядом зустріла нас Андріївська церква по прибутті
 Вигляд на оновлену Поштову площу. Затишно і людяно.
 Так виглядає в нічну пору Пішохідний міст
 І декілька панорамних фото: - мені смподобалось їх робити за допомогою телефонної камери .:)




Трішки відео про Дзвінницю Києво-Печерської Лаври і місяць.  До речі, неочікувано для мене місяць цілком пристойно позував для мого телефону і на деяких знімках навіть вийшов якісно :)
video

А наостанок маленьке відео про світлову феєрію Пішохідного місту. (звук тут потрібно вимкнути, бо знімалось під час швартування (закінчення) мандрівки.
video



І наостанок  про чудових людей у моєму житті.
Дякую тобі, люба Оленько!
Ти мене надихаєш своїми дописами. А особливо тим, що пишеш їх, виховуючи малюка, живучи в незнайомій далекій країні.
Твої фото - моє натхнення.

З повагою до вашого часу,
Ваша Валечка-Fati

Немає коментарів:

Дописати коментар

Листівки з усього світу.