Коли є до чого жагота

Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота...
Більше інформації на сторінці "Про мене"

***


Погода не перепона для подарунків 🌸🌸🌸 Доставили букет з 25 троянд. 🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹 У більшості випадків відправник хоче зберегти таємницю. Вперше за весь час почули від адресата: "Ви впевнені, що це мені? " Дорогі дівчата та жінки! Очікуйте таких сюрпризів від своїх коханих! Вони на це здатні! Ваш "Святковий настрій " *** #доставкаквітів_бровари #флорист_бровари #букетзтроянд #сюрприз #доставкацветов_бровары #букетизроз #senflower #floristbrovary


Погода не перепона для подарунків 🌸🌸🌸 Доставили букет з 25 троянд. 🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹 У більшості випадків відправник хоче зберегти таємницю. Вперше за весь час почули від адресата: "Ви впевнені, що це мені? " Дорогі дівчата та жінки! Очікуйте таких сюрпризів від своїх коханих! Вони на це здатні! Ваш "Святковий настрій " *** #доставкаквітів_бровари #флорист_бровари #букетзтроянд #сюрприз #доставкацветов_бровары #букетизроз #senflower #floristbrovary


100 дописів Мого творчого року. Допис 19.

Продовжую розповідати про нашу суботню подорож.
З весняно-літніх секція Межигірсткого тепличного комбінату ми знов вийшли і зиму.
І на тлі яскравих літніх фарб квітів та зелені - білий сніг був графічнішим та привабливішим у своїх деталях.















І знову ми з зими приїхали у літо
Далі буде...
***
З повагою до Вашого часу --
 Валечка-Fatini

100 дописів Мого творчого року. Допис 18. В теплицях Межигір'я

Вітаю, дорогі друзі. Потроху розповідаю Вам у фотографіях про суботню нашу поїздку. 
***
Наступною нашою зупинкою було тепличне господарство Межигір’я. 
Теплиця вразили масштабом, технічніим оснащенням (вона якосгось-там покоління, оснащена сучасним обладнанням), реліктовими рослинами. 
Та… скромністю. 
Очікували захмарних варіантів вирощування, багатого асортименту. Натомість (((. 
Та разом з тим - наша екскурсовод із гірким відчуттям розповідала про ті негаразди, які спіткали тепличне господарство в останні роки. 
Потрібна допомога людям і рослинам. Як про це розповісти? Кому? 
Я намагалась дивитись позитивно. 

100 дописів Мого творчого року. Допис 17.

Вітаю, дорогі друзі!

Продовження про поїздку.
Отже, побували ми в літі, в тропіках.
А зовні - було казково-зимно . З пташечками і сніговими кучугурами.

100 дописів Мого творчого року. Допис 16.Корисна поїздка в тепличні господарства.

Вітаю, дорогі читачі!


Друга половина минулого тижня була зайнята казна чим.

Ну, це я так називаю вирішення адміністративних питань.
І в цій біганині вразив парадокс : маючи електронну чергу люди все одно стають в живу чергу і записуються в список.  Незрозумілий дисонанс
***
Та мова піде сьогодні про позитив.
11 лютого відбулась поїздка-конференція “Володарі 2000000 тюльпанів”.
Дуже цікава та змістовна, як для мого розуміння.
Крім того, що я надивилась на красу квітів та начудувалась кількістю екзотичних рослин, я особисто для себе отримала корисну інформацію.
Потроху розповім Вам про те, що побачила.
Зимовий день, сніжна земля та легкий морозець зовсім не завадили нам побувати в літі та тропіках, а також завітати у весну з первоцвітами.
Перша зупинка - с.Рожни, бананова ферма, де господірює  Патій Анатолій Васильович та його чарівна дружина.
Історію та процес роботи цієї ферми ви можете знайти на сайті banan-limon.com.ua
А я покажу Вам трохи екзотики.
Такий малюнок зустрічає гостей. До речі, створений власноруч господинею дому.
І перед самим входом до теплиці - ось така екзотична кімната :) Теж розмальована господинею.

100 дописів Мого творчого року. Допис 15. Про подарунки.

Вітаю, дорогі читачі!
Вирішила замінити дні на дописи. Тому що буває таке, коли часу на допис ну зовсім не вистачає :)
***
Ось так було і вчора. Наче і день звичайний. Але черговий зимовий транспортний коллапс у столиці призвів до того, що замість запланованих 5 годин та 3-х місць залишилось одна місце і три години.
Звичайно, ті три години пройшли дуже плідно. Тому що провела я їх у місці, де завжди досягаєш своєї мети.
Це швейний коворкінг “Шити легко” на Михайлівській.
Якось так ненав’язливо це місце стало прихистком для творчих людей.
Вчора я була тут вже втретє. і вже зустріла старих-нових знайомих, вже ми мило Щебетали кожна за своїм столом, ділились враженнями та хвалились готовими роботами.
Хіба так багато потрібно для щастя? Нова сукня чи нова спідничка. І щастя те на очах росте у геометричній прогресії, коли сукенка або спідничка зроблена власноруч.
І відразу перетворюєшся на Королеву англійську у тому платті або ж на Прекрасну пані у тій спідничці.
Я ж похвалюсь поки невеликою, але дуже значущою для мене роботою.
Дякуючи їй, я завершила черговий етап у своєму навчанні.

Це торбинка для просфори.
Матеріал бавовняний (радянських часів випуску) оксамит вишневого кольору (на той випадок, якщо монітори перкрутять колір :) )
Вишита шовковим шнуром, металізованою ниткою та прикрашена бісером-рубкою та маленькими лелітками.
Замовлено на подарунок для похресниці.
Вишивалалсь легко. А ще легше зшилась. Загин під затяжну стрічку оздоблено золотавою ниткою декоративний машинним стібком.
Тепер у навчанні чекає наступний етап.

***
 З повагою до Вашого часу --
 Валечка-Fatini

100 днів Мого творчого року. День 14. А ваша яка думка?

Сьогодні неділя.
Здавалося б вихідний день має бути присвячений родині та собі.
Ну, це так, начеб-то за правилами.
Але творчі люди не завжди дотримуються правил.
Точніше сказати - завжди не дотримуюьсь :)
Я сьогодні крім того, що відпочивала ще й набиралась корисної інформації для майбутніх дописів у своїй “стоденці”, щоб потім серед тижня не впадати у розпач від пошуків тем.
О! в мене з’явилась думка навіть запитати про це у вас, мої читачі.
Може і Ви підкажете мені, про що Вам цікавіше буде читати. 


*** 
З повагою до Вашого часу --
 Валечка-Fatini 

100 днів Мого творчого року. День 13. Щастя в творчості.

Вітаю, дорогі мої читачі.
Вчора була субота. А для мене один з найуспішніших днів.
По-перше. Сьогодні пишу 13-й допис моєї “стоденки”.  
А 13 було для мене завжди щасливим числом.
По-друге, зустріч з колегами-однодумцями, спільна творчість, гарний настрій.
Що ще може бути кращим?
Хочете подробиць? ...
Готуючись до святкових замовленб до Дня закоханих вирішила трохи освіжити свої навички.
Звичайнож, під керівництвом моєї дорогої наставниці Олени Бутко!
Заняття проходили на базі Школи флористики “Asant Studio”.
День занять пролетів дуже щвидко.
Тому що було багато роботи, цікаві “Лайфхаки”-фішки від Майстра-Викладача.
А ще - тепле спілкування та взаємодопомога.
Невеликий добірка фото наших робіт.

100 днів Мого творчого року. День 12. Ми і наші рідні.


Ось уже декілька днів я перебуваю в декому ступорі відносно того, що ж маю писати в рамках мого ні, нашого марафону. Тому що маю декількох коліжанок, які так само почали писати дописи.
Шукаючи ідеї я просто розгубилась серед їх кількості.
Ось лише сьогодні я сіла і поміркувала: що я хочу сказати світові? Про що б хотіла розповісти?
Думок, як завжди багато.
Ідеї якісь були начеб-то і прийнятні ,але занадто приземлені. А хотілось чогось такого високого і поетичного, щоб брало за душу і прилягало до серця.
Поштовхом, як не дивно стала телефонна розмова.
Як часто ми знаємо причини того як живуть, що роблять і як чинять наші близькі люди: діти, батьки, друзі.

В чужій душі — мов серед ночі.
Хоча душа і не чужа.
Ми бачимо лиш тільки очі,
що серце крають без ножа

Не влізеш до душі чужої
хоч хай і найрідніша є
і слово рани не загоїть,
що рідним часто завдаєм.

Як часто ми задумуємось, що той чи інший хворобливий стан пояснює те, як веде себе людина. Серед психологів та лікарів вже починає ходити термін - психосоматика.( Не буду докладно про нього писати. Для того є Вікіпедія.)
І хоча то дуже спірна думка, але все ж таки багато хвороб більш-менш можна пояснити настроями людини.
Ох, занадто розумно виходить мій допис….Навіть не знаю, як і викрутити.

100 днів Мого творчого року. День 11.

***
Вітаю, дорогі читачі!
Шити дійсно легко, якщо гарні інструменти, коли тепла та творча атмосфера.
Мрії збуваються, якщо їх збувають
Дякую, Марія Айлен, за цю цитату.
Сьогодні зробила ще один крок до своєї мрії.

***
З повагою до Вашого часу --
 Валечка-Fatini

100 днів Мого творчого року. День 10. Відпочинок чи лінь?

Вітаю, дорогі читачі!
Вихідні трохи змінили мій графік написання дописів, вірніше, вони сприяли тому, що я відійшла від правила.
Але в життя не буває нічого ідеального.
Потрібно собі дозволяти відпочивати. Дозволяти бути неідеальною людиною.

Наскільки широкі ці межі дозволів? Рівно настільки, як Вам буде зручно себе почувати. А ще - поки не почне збурюватись буравчик “муки совісті”. :)
Відпочинок нам потрібен. А жінкам особливо. Тому що на жіночій енергії тримається світ. Про це можу говорити окремо і довго :)
А якщо жінка не вміє відпочивати, або не відпочиває повноцінно - то виникає напруження серед оточення, близьких та рідних
Що таке відпочинок?
Для мене він буває різним.
Часом це може обмежитись простим валянням на дивані.
А інколи мені потрібно набагато більше часу “абсолютної ліні”
А що для Вас відпочинок?

Чи ви плануєте 1-2 дні відпочинку від УСІХ справ?

*** 
З повагою до Вашого часу -- 
 Валечка-Fatini 

100 днів Мого творчого року. День 9. Про навчання


До речі, вже давно спостерігаю що неоднозначно відношусь до числа 9.
Якось ніжно і щемливо.
І якщо мені десь трапляється ця цифра у документах, талончиках або і в календарних датах - впевнена, що неодмінно буду задоволена, щаслива, позитивна.
Якось так вже повелось. :)
Сьогодні я думаю і пишу про навчання.
Ні, не про школу, спогади про яку то чорні то яскраві, і не про студентські часи, які за будь-яких обставин пам’ятаються все життя через ту буйну енергію.
Навчання у свідомому віці і зріло обране.
Я продовжую вчитись. Тому що без нових знань не буде розвитку.
Я продовжую вчитись в різних напрямках, тому що у нас час можна вдало поєднувати набуті навички для реалізації своїх планів.
Я продовжую навчання не для “папірця на стіні”. Хоча був період, коли я завішала тими папірцями стіну біля комп’ютера вдома. Але що вони означали тоді для мене? Зараз і сказати важко. Зараз всі вони тихо лежать у папці на полиці і заздрять тому, що я радію знанням та не дипломам.
Якщо коротко, то за 10 років мого переїзду з рідного міста до столичного регіону в мене зараз не набереться і п’яти  документів про отримані знання, якими я дійсно пишаюсь і можу про них розповідати. Зараз, поки я наводжу лад у своїх книгах-матеріалах, я не можу Вам їх продемонструвати. Але скоро Ви дізнаєтесь про кожен з них.
І от цього року я зробила рішучий крок у продовженні навчання.
Поки цей крок невеличкий.
Але він, я впевнена, виросте у здійснення мрії.
Ну, і я не перестаю цікавитись культурою та мистецтвом. Продовжую досліджувати, знайомитись, пробувати.
У Книзі Барбари Шер “Відмовляюсь обирати” я знайшла дуже цікаве пояснення тому стану, в якому перебуваю останні роки.
Цей стан називається “сталкер”. В моєму розумінні - дослідник. От і продовжую я досліджувати те, що мене цікавить і приносить задоволення.

Сталкер - це четверте моє життя. :)
Написала допис якось сумбурно, почавши з одного і закінчила іншим. Але, насправді, так і живе сталкер. :)
А як ви відноситесь до навчання у свідомому віці?
*** 
*** 
З повагою до Вашого часу
 -- Валечка-Fatini 

100 днів Мого творчого року. День 8.

Сьогодні я трохи порушу правила написання.
Ось гарнющий вірш з інтернету.
І він про моє сьогодні.
*** 
 наверно хорошо быть чьим-то счастьем,
когда тебя в охапку и в обнимку...
целует в щеки,в губы и в запястья
смешная,но твоя лишь половинка.

наверно хорошо быть чьим-то Солнцем,
когда ты лучиком касаешься ладоней,
когда ты даришь всю любовь до донца,
тому лишь,кто душою тебя понял.

наверно хорошо быть чьей-то лучшей,
пусть иногда и злюкой и колючей,
но кто-то так к тебе не равнодушен,
что в миг разгонит от тебя все тучи.

наверно хорошо,когда любимой
тебя тот кто-то нежно называет,
когда ты знаешь,что необходима,
и он об этом тоже точно знает.

наверно хорошо быть чьим-то счастьем...
                                                                    Юлия Шапкина

Сьогодні найстіліший день!
Сьогодні у мене свято!
Сьогодні День народження моєї найдорожчої людини. 
Мого коханого чоловіка.
Ми святкуємо... 

*** 
З повагою до Вашого часу --
 Валечка-Fatini 

100 днів Мого творчого року. День 7. Про жіночий клуб.



Я завжди приходжу в це товариство відпочити душею.  
Тому що вони справді неймовірні. Щоразу знайомишся,  наче вперше.  Щоразу вже давні знайомі відкриваються з нової,  неочікуваної,  але надзвичайно цікавої сторони.  І я розумію,  що українське жіноцтво,  частинки якого тут палахкотить почуттями і живе з палаючими серцями.

Проект "Слово жінки" - цікавий журнал,  жіночий клуб,  волонтерська група, просвітителі,  дослідники.

А тепер іще й літературний альманах.  

100 днів Мого творчого року. День 7. Майже рукодільне.

Вітаю!
Сьогодні писати часу мало.
Займалась наведенням ладу в рукодільних матеріалах.
До речі, опановую систему наведення ладу в майстерні за системою Кон Марі.
Кон Марі - це переставлені імена японської фан-домогосподарки Марі Кондо.
Як пише сама Марі в свої книзі “Магічне прибирання.Японське мистецтво наведення порядку в домі” - вона з дитинства була фанаткою різних систем. До речі, дуже цікава книга. Фарто почитати. Вона є у мене в мобільному форматі .fB2 - так що можу поділитись, кому буде цікаво.
Звісно, японці - фанати мінімалізму в усьому, що стосується облаштування житла. розумного мінімалізму.
Я для себе вирішила випробувати повністю систему при наведенні ладу в рукодільних матеріалах.
Звісно, я знала, що в мене є “невеличкі” запаси всього потрошку. Але тепер я точно вже знаю, що в найближчий рік не намагатимусь купити щось нове, поки не використаю те, що накопичилось.
Пізніше, як уже все буде на своїх місцях і в своїх ящичках - покажу Вам свою кімнату-майстерню.
А сьогодні - фото майстерень, які мене надихають.


В мене є навіть особлива дошка в Pinterest. Я там збираю зображення для натхнення.

А у вас є своя майстерня? Як вона виглядає?
А ще - чи використовуєте ви якийсь принцип в організацаї домашнього простору, наведенні ладу?
*** 
З повагою до Вашого часу  -- 
 Валечка-Fatini 

100 днів Мого творчого року. День 6. Чим я можу гордитись в роботі.

Сьогодні я не буду багато писати.
Я покажу одне фото.

Мушу сказати, що воно не нове. Йому вже … 7 років.
Це Алла. Моя улюблена замовниця.
Саме з неї продовжився шлях флориста в Броварах.
Я дуже пишаюсь цим букетом.
Він незвичайний: мінікалли, фрезії, троянди.
Коли ми обговорювали, який він має бути, я дізналась все про форму плаття. Врахувала зріст та неперевершену зовнішність.
(Варто сказати, що всі наречені надзвичайно гарні! В усі часи!)
І тепер це фото займає почесне місце у галереї “Наші наречені”.
До речі, хотіла вас запитати: які у вас найяскравіші і позитивні спогади про те, чим ви займаєтесь, про свою улюблену роботу?
Напишіть...

***
З повагою до Вашого часу --
 Валечка-Fatini

Листівки з усього світу.