Коли є до чого жагота

Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота...
Більше інформації на сторінці "Про мене"

Майже морська прогулянка. І трохи втраченого ентузіазму.


Спочатку про хороше.
Я поки не знаю, бо пройшло ще мало часу, чи на благо нам дана можливість приділяти один одному більше увгаи, чи наша зустріч була для того, щоб пройшовши всі події ми приймали і підтримували один одного, несучи цей хрест?
Та все ж, інколи, нам намагаємось отримати позитивні емоції.
Звичайно, ініціатором виступає мій чоловік. Для нього, затятого "екстраверта",  вихід "в люди" є ковтком свіжого повітря, необхідною емоційною зарядкою. А я все ще зі своїми, скоріше надуманими, як у решти інтровертів, внутрішніми установками не завжди пристаю на його запрошення.
Але цього разу він вирішив зробити мені особливий подарунок.
***
Прогулянка, майже по морю
  
Погода стояла чудова, настрій був спокійний, обіцяли гарний місяць.
Не хочеться думати, що обставии нашого життя дали нам змогу проводити разом більше часу.
Та виходить, що мій дорогий чоловік намагається мене всіляко «розворушити», розвіяти мою меланхолію.
Йому це вдається!!!
Романтичні зустрічі у парку – стають довгими прогулянками з кавуванням з власного термосу J))
Звичайні пішохідні прогулянки перетворюються на довгі романтичні побачення в нічному місті.
А нещодавно чоловік подарував мені прогулянку на пароплаві. По Дніпру.
Чесно кажучи, на пароплаві я не каталась десь із дитячих років. Тоді це були прогулянки по Кременчуцькому водосховище або поїздки до татової сестри Ніни, на інший берег Дніпра.
Великого захвату я не пам’ятаю від тих прогулянок, бо знаходились якось в незручній частині пароплаву, або ж батьки, переймаючись за нас із сестричкою, не дозволяли гуляти палубами.
Отож, трапилась нагода повернутись за яскравими дитячими спогадами у вже досить дорослому житті.
До того ж прогулянка обіцяла бути надзвичайно цікавою – припадала на зміну дні та ночіJ, тому яскраві фарби пейзажів були гарантовані.
Прошу наперед пробачення: плануючи відпочинок, ми зовсім забули про фотоапарат і всі фотки зроблено за допогою телефонної камери. Тому нехай вас не дивує наявність білих (наче бетонних) "парапетів" та таких же труб на першому плані - намагалась хоч таким примітивним чином стабілізувати девайс, щоб отримати якісну картинку :)
А для створення атмосфери мандрівки не тільки в просторі, а і в часі - фото обробила за допомогою найпростішого редактора - Picasa.

Запрошую і вас, дорогі мої читачі, прогулятись вечірнім Дніпром ( багато фото :) )

Мій творчий рік. Відродження.


Вітаю, мої дорогі читачі, Сподіваюсь, що ще такі залишились.
Пройшло дуже багато часу. 
Його пройшло надто багато, якщо зважити на ті всі події, що відбулись в моєму життя за цей рік. 
Вистачило всього і безмежного щастя, і такого ж по силі горя.

Я намагаюсь відроджуватись. І саме творчіть дає мені сили, щоб жити далі.
За цей час я ще більше полюбила вишивання. Сама собі не можу пояснити це почуття, що стає несамовитим по бажанню та невичерпним по натхненню. Списую все на спадкові гени та колективну свідомість. При цьому, ще більше, ніж на початку своєї закоханості, я хочу вивчати глибоко традиції, техніки та прийоми. Просто вишивати мені не так уже і цікаво. Я хочу знати: чому, де і як.

За цей час я змогла повернутись до викладання. Навіть не вгадуйте – навчаю вишиванню та декоративній творчості. Мої «учні» - різного віку. І це мене радує і дивує.

Листівки з усього світу.