Так, кучері були вже не інші.... Але посмішка! Я пізнаю її серед інших. Тому що такі особливі ямочки лише в неї! Свєтка! Моя дитсадівська найкраща подруга! Ми не бачились 8 років. Мій дитячий ідеал краси! Як же обожнювала її плюшеве платтячко, біленький фартушок і ті чарівні ямочки на щічках!!! Як же я сумувала за нею, тому що ми пішли до різних шкіл після дитячого садочку!!! Ми не могли одна одній подзвонити, тому що телефонів, тоді ще провідних, не було у наших квартирах. І от на тобі!!! Ми зустрічаємось серед натовпу вступників до одного училища в зовсім іншому місті!!! ЇЇ очі теж засвітились. Ми говорили недовго. Вже не пам'ятаю чому... . Чудеса трапляються. Якщо в них вірити. . Моя Свєтка тоді не пройшла по конкурсу. І ми знову загубились у вирі життя. Але ось зараз я згадала про неї і повірила у чудо всісвітньої павутини. Може це диво допоможе мені знайти мою найкращу подругу дитинства? Манько Світлану, вихованку дитячого садочку №56 в Черкасах, яка жила в будинках біля кінотеатру "Романтик" :) . А у Вас є хтось або щось з дитинства, що б ви хотіли знайти? (на фото листівка тиж часів мого дитинства з особистої колекції) . #філософіяжиття #історії_fatini . Історія спеціально для @ira_maryasova на #марафон_якрутойблогер_день3