Мій творчий рік. Відродження.

Вітаю, мої дорогі читачі, Сподіваюсь, що ще такі залишились.

Пройшло дуже багато часу. 

Його пройшло надто багато, якщо зважити на ті всі події, що відбулись в моєму життя за цей рік. 

Вистачило всього і безмежного щастя, і такого ж по силі горя.

Я намагаюсь відроджуватись. І саме творчіть дає мені сили, щоб жити далі.

За цей час я ще більше полюбила вишивання. Сама собі не можу пояснити це почуття, що стає несамовитим по бажанню та невичерпним по натхненню. Списую все на спадкові гени та колективну свідомість. При цьому, ще більше, ніж на початку своєї закоханості, я хочу вивчати глибоко традиції, техніки та прийоми. Просто вишивати мені не так уже і цікаво. Я хочу знати: чому, де і як.

За цей час я змогла повернутись до викладання. Навіть не вгадуйте – навчаю вишиванню та декоративній творчості. Мої «учні» - різного віку. І це мене радує і дивує.

За цей час я продовжувала навчатись, пізнавати, досліджувати.

За цей час я вирішила додати совїм умінням нових шляхів для реалізації: пізнаю світ з нової точки зору – точки зору психолога-арт-терапевта. Це цікаво, це продуктивно і це екологічно (як зараз кажуть).

За цей час я інколи проводила багато днів у дорозі, отримуючи забуті задоволення від пізнання нових місць, а інколи не хотіла навіть кроку ступнути з дому.

За цей час я ще більше закохалась у власного чоловіка, стала отримувати задоволення від того, що я дружина (лякую Марафонам Ольги Валяєвої).

За цей час я навчилась довіряти, слухати, розуміти. 

За цей час навчилась жити з стражданням і покаліченими серцем і душею.

За цей час я втратила найдорожче. Свою дитину. Дорослу. Донька померла за 12 днів до свого дня народження. Померла вічно 20-літньою.

  

  

  

  

 

*******************************************************************************

Але минув рік і я вирішила, що повретаюсь до ведення творчого щоженника, бо мені, як повітря, необхідно говорити з кимось, розповідати комусь про своє життя, ділитись з кимось своїми думками, роботами, успіхами, ваганнями.

Ще завданням цього щоденника буде збереження  тієї маси цікавої  інформації, якою насичено інтернет-простір.

Нова сторінка життя. 

Правильніше сказати – зовсім нове життя.

Я наче мала дитина вчусь ходити, жити і дихати.

Я відроджуюсь.

Назву блогу я змінювати не буду. Адже ті, хто мене читав уже звикли і відвикли ;)  до «Паперових та декорових штучок».

Інших свій блог я поступово закрию, коли перенесу всю важливу інформацію з нього.

Ви можете робити посилання на матеріали, які я буду викладати або на роздуми у соціальних мережах (блогспот дає таку можливість).

Мені дуже сподовавяся один вираз, який я побачила в листі «З вдячністю до Вашого часу» - тепер майже так я буду завершувати свої дописи.

Отже,

З вдячністю і повагою до Вашого часу.

Валечка-Fatini.