Знову повертаюсь до відкладених дописів.
Але насправді, як правдиво писала моя дорога вишивальниця-посестра, авторитетна блогерка
Ольга Нарбут (
Prekrasa) - час неймовірно стистнувся в той період. Бачились з багатьма людьми, ходити на багато подій.
І ще здавалось неймовірним, що можна були всюди всюди втигнути...
Розповім трохи про моє головне і Зіркове захоплення вже багато років.
Так, це вишивання.
Хоча я ще не відчуваю себе такою досвідченою, як багато моїх подруг по вишиванню.
Найбільше шкодую за тим, що не вчилась цього мистецтва у своєї бабусі (Царство Небесне її душі). Бо вона була справжньою вишивальницею від Бога і випускницею Решетилівського художнього училища.
Тому вчусь у тих, хто охоче ділиться зхнаннями та досвідом.
Одним з наставників у вишиванні для мене став
Юрій Мельничук - людина творча і непересічна, всебічно розвинена. Слухаючи його лекції можна було почути багато цікавого не тільки про вишивку, але і про світобудову і про психологію стосунків.
Щоп'ятниці та щосуботи протягом року у його кабінеті збирались жінки щоб навчитись магії вишвки.
І от, по закінченні навчального року, у нас відбувся такий собі своєідний випускний.
Спочатку, як і годиться, - роздивились новий експонат колекції (пробачте, не пам'ятаю вже з якого то було регіону, хіба пан Юрій в коментраях нагадає).
Використані техніки: верхоплут, збирки, мережка шабак (якщо я не помилилась :) ), виколювання, пряма лічильна гладь. Крій - хлоп'янка (без швів на плечах)
