Наші подорожі. Львів.Частина 2.

Вітаю! Пам'ятаєте, ми у Львові? 

Мандруємо далі.

 Де ще є така кількість крамничок-магазинчиків для любителів солодощів? Звичайно, у Львові.
Як пройти повз чарівної і славетної Львівської майстерні шоколаду? Заглянемо всередину?

 Ось так все починається...

 і тоді вже так виглядає на поличках...

 а комусь просто - шоколад у брусочках)))

 шоколад у коробках...

 і навіть макет міської Ратуші із шоколаду!

 здається, що паморочиться від солодощів  у голові не тільки у дівчаток)))) (нагадую, що  фотографує нашу подорож - чоловік :) )

І ще одне славетне легендарне місце у Львові, повз яке пройти практично неможливо з декількох причин:
по-перше - знаходиться воно біля Ратуші, на площі Ринок
по-друге - любителям кави і не тільки їм дуже прийшлась по душі ця легенда про копання кави,
по-третє - самі відвідувачі, побувавши тут хоч раз, щоразу повертаються за новими і свіжими враженнями.
Нажаль, фотоапаратура не настільки сильна, щоб знімати всередині - копальні відтворені у повнфй атрибутиці - практично напівтемрява, і захисні каски, як атрибути безпеки справжніх копачів :)
Цього разу ми були свідками дійства "Запаяна кава". Це варто побачити, відчути і посмакувати ))

 а ця гарматка на розі будинку напевно слугувала для вітання-салютування відвідувачів

 фонтани навколо Ратуші прикрашені пам'ятниками давнім богам і богиням

 ось незвичайний та незвичний памятник - Бахус на стіні

 і наче картинка з фантастичного кіна - футуристичний трамвайчик поміж середньовічних будівель )))

Далі варто процитувати текст,який написано у путівнику:
"Контекст проспекту Свободи значною мірою можна збагнути завдяки будинкам №15 і 17, які в парі утворюють одну з найвишуканіших архітектурних "рим" Львова.
Двома масивними стовпами вони не просто започатковують вулицю (нині В.Гнатюка), а нібито невидимий шлях до нашого успіху - своєю солідністю втілюють той добрий початок, який завжди є половиною справи. Такий зміст фінансових споруд важливіших, ніж вміст їхніх підвалів."
Погодьтесь - так написати могла лише людина віддано закохана у місто. :)
І правда - обидва будинки як колонни, що відкривають двері у життя.
№15 був побудований  у 1891 р. для Галицької ощадної каси. Тепер став прихистком для Музею етнографії та народного промислу, а №17 так і залишився будинком для банківської установи 

 

Та все ж атрибути попереднього призначення показують нам усю велич та продуманість навіть у створенні будівель архітекторами минулих століть. 

Недарма ж групу "Ощадливість" під куполом цього велета називають Львівською статуєю Свободи.

Та і в центральному холі ще збереглись пам'ятки банківської атрибутики 19 ст.

 це, напевно, була зала для каси вкладників

це, можливо, зал по ліквідації боргів :)

 

тут, нажаль, час (або люди) - нещадно знищив напис 

  

і навіть скульптура у холі несе ознаки банківської справи - збирачі урожаю та бджола - символ заощаджень

 

  і навіть присутній авторський напис - скульптора Марковський,

Що було далі у музеї - читайте у наступних дописах.

***

З повагою до Вашого часу,

Валечка - Fati