Тому що ніколи тебе не вирвеш, ніколи не забереш,
тому що твоя свобода складається з меж,
тому що в тебе немає жодного вантажу,
тому що ти ніколи не слухаєш, оскільки знаєш і так, що я скажу
тому що в мові цій не лишилось жодних норамальних слів,
тому що синтаксис, який нас урятував, давно застарів,
тому що повіривши одного разу, будеш вірити до кінця,
тому що мені саме тепер не вистачає твого імені та лиця,
я не дам тобі жити так, як ти хотіла – мені на зло,
ніби я не зупиняв для тебе кров, ніби нічого і не було,
я все одно спробую хоч якось тобі допомогти,
я все одно все зіпсую, все одно досягну мети.
Сама подумай – якби я відмовився від твоїх листів?
Ти ж розумієш, що я від тебе хотів.
Я хотів, щоб було все так, як хотіла ти.
Тому доведеться далі писати всі ці листи.
Доведеться змиритися з тим, що все мине.
Доведеться говорити про важливе та головне,
Доведеться боячись свободи, триматись меж.
Щастя не оминеш. Щастя не оминеш.
***
Сергій Жадан.
***
Чесно переписано з FB-сторінки Музею книги та друкарства України (м. Київ)
***
#деньпоезії #четверпоезії #укрліт #сучаснапоезія #сулм #жадан #поетичнасубота
Немає коментарів:
Дописати коментар