Коли є до чого жагота

Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота...
Більше інформації на сторінці "Про мене"

***

#АдвентДляМам. Початок.

Отже, розпочинаємо, хоч і з невеликим відставання.
Першим завданням запропоновано зробити аналіз проведення минулорічних свят і згадування власних емоцій та мрій.

Ось зробила невелику підбірку по рокам.
2009 - 2010
 2010-11
 

Новий рік та Різдво 2012 року  

 
- святкуємо вдома із "зайчиками" :)
 
- гуляємо з друзями
 
-і у майже "дівочій" компаніїї (зрозуміло, що фотографував чоловік :) )

Пізніші фото або не дуже якісні або дійсно дуже "домашні"
Наші свята завжди були у вигляді експромтів.
Залежала реалізація експромтів більше від фінансових можливостей.
Бо намагались, щоб свято запам'ятовувалось найперше настроєм.
Йшли на ковзанку, до ялинок - від найближчих (недалеко від будинку, у найближчому великому ТРЦ)  до Великої Київської ялинки на Хрещатику.
Завжди фотографувались - коли вдало, коли "лише для домашнього перегляду", Але всі фото виглядають справжніми - насиченими емоціями та теплотою.
Трохи посумувала сьогодні, бо не буде вже таких веселих свят, які були раніше. Кожне свято тепер мені буде нагадувати про ті щасливі миті, коли донечка була поруч...

Разом з тим, повертаємось до завдання.
Готувати "великий новорічний стіл" ми перестали десь у році 2011-му. Наїдаєшся "до обмороку" - нікуди потім не хочеться йти :). Тому я готую тепер на родинні свята побільше салатів: холодних, гарячих, смаколиків різних - випічка, улюблені запіканки та рулетики. А м'ясо? - М'ясо або в кінці банкету :) або  навіть наступного дня)))
Тоді свято запам'ятовується настроєм та легкістю, а не обтяженим шлунком )))

Аналізуючи недачі в святкуванні...
Найсумнішим новим роком був НР наодинці... Але то було дуже давно...
Останні вже вісім років ми завжди намагались на свята бути всі разом, родиною. Потім могли поїхати до батьків у гості...
Часто новорічні свята були єдиними визідними у зимові місяці - тому ми святкували їх вдома, бо у "державні вихідні" ми, чк самозайняті особи працювали для людей :)

І завжди раділи сюрпризам на невеличким сувенірам.
У 2014-му на Новий рік діівчата подарували нам велику ялинкову іграшку, яку купили і приховали до свята під час екскурсії на фабрику.
Подарунки завжди гарно запаковували, прикрашали... (з цього колись і почали невеликий і недовгий в часі бізенс).
Намагались одягнутись у щось нове або ж святкове.
Одного року вдома у батьків (перший НР, який святкували з чоловіком окремо, по родинам) ми зі Світланкою одяглися в сукні Індійського стилю. Фото зберігається у мами - я досі дивлюся на нього і поринають спогади підготовки - підбирання браслетів, сережок і навіть бінді :)
Потім уже дівчата підросли і за прикраси слугували або "дощики" або обідочки-зайчики.

Моє дитинство з Новим роком... - це завжди ялинка. Особливі прикраси - бублики, цукерки, горішки. Пізніше навіть мандаринки. Шампанське з бульбашками у кришталевих келихах (для дорослих). Хлопавки та бенгальські вогні у дворі багатоповрехівки, куди всі виходили після "першого застілля", близько першої, а потім - святковий концерт по телевізору з улюбленими артистами ))))
Вже наступного дня були і ковзанки і санчата, інколи на канікулах були походи на святкові вистави у театр або філармонію міста.

Взагалі Новий рік - це було завжди весле свято.
Як тепер буде - не знаю...

Ось і уся розповідь.
для #АдвентуДляМам
***
З повагою до Вашого часу
Валечка-Fati

Немає коментарів:

Дописати коментар

Листівки з усього світу.