Коли є до чого жагота

Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота...
Більше інформації на сторінці "Про мене"

***

Український Схід. День перший.

Вітаю, дорогі читачі!
Отже пройшло декілька днів і я готова нписати Вам розповідь про нашу культурно-волонтерську поїздку.
Спочатку я хотіла написати у заголовку про розвіянювання міфів. Але потім....
Донецька і Луганська області завжди були українськими областями. Областями землеробства та інтустрії. 
Видобуток корисних копалин, які зберігала і ділилась ця щедра земля, - був однієюз основних складових для забеспечення людей роботю та достатком.
Мене дуже вразила розповідь нашого провідника Ігоря про те, чому ситуація в областях, зокрема в Луганській дійшла до такого катастрофічного стану. 
А ще мене вразили слова: "ми для них винні у тому, що створювали робочі місця, несли відповідальність за добробут людей та хотіли кращого життя для наступних поколінь."
За ті три дні, що ми про вели в Сєвєродонецьку я зустріла багатьох різних людей. 
І нехай це буде моя суб1єктинва думка - таких же самих за настроєм людей можна зустріти будь-де в Україні.
Комусь важливо нести відповідальність а себе і свої дії, будувати процвітаючу країну, а хтось все своє життя звик чекати вказівок, розпоряджень і схвалень тільки від вищого керівництва.
Так я, напевно, не відкрию тут terra incognita - такі люди є і на Поліссі, і на Поділлі, і на Півдні, і в Центральних областях, і на заході України і на Слобожанщині.
Для мене вже багато років слугує правилом такий вираз:
"Якщо ти хочеш добра своїй країні - почни робити добро своїм сусідам. Якщо ти хочеш змінити людей - почни зміни з себе"

Дуже радісно і щемно було бачити на цій зустрічі жінок різного віку, які горять бажанням виховувати відданих громадян нашоїх держави.

Багато чого  можна було б розповісти, але на те не вистачило б і декількох дописів.
...
Тому одним рядком можу сказати:
"Все буде Україна!" .
А тепер -  фотозвіт пр нашу поїздку з коментарями.
День перший.
Наш приїзд природа відмітила сніжним ранком та легким морозцем. Здавалось, що сама природа радіє нашому приїздові і нашій зустрічі

Останнім часом все більше захордів проводимо з найкращими друзями - бібліотекарями. Не став виключенням і цей захід. Нас приймали у міській публічній бібіліотеці міста Сєвєордонецьк.

Милий і теплий дитячий куточок


Книгам затісно тут на полицях. Вони живуть всюди. Навіть на підвіконнях ))






А ще у бібілотеці був невеликий вернісаж.Я досі не можу надивуватись картиною з різних шматочків шкіри 
І, звісно, яка бібліотека зараз без дитячих малюнків?..

Це був свого Круглий стіл. І тема була обрана знакова "Які МИ, Українці". І почали ми цей стіл у День соборності - 22 січня. Це був не перший і не останній добрий знак цієї поїздки.
Я вже казала Вам, що їздили ми від імені Жіночого клуб "Слово жінки". Дідидись досвідом, спілкувались.


Виступ Ганни Земко - головного редактора журналу та засновниці жіночого клубу
І слова Світлани Рак - художниці, реставратора, народного майстра
Оскільки місця для демонстрації робіт було мало - місцеві майстри створили експозицію на достатньо широких підвіконнях.




Було чим гордитись: квілінг, скрапбукінг, шиті мініатюрки, ляльки.
Особисто для мене цікавими були вишиті рушники. Так вони були вишиті не полотні, але вишиті з такою любов'ю, що сяяли на всю залу.

Як з'ясували потім у розмові - матріали для вишивки - то найболючіша тема майстринь. Але спільними зусиллями знайдемо вихід і наступного разу сподіваємось побачити вже роботи вищої якості.
Далі буде...
*** 
З повагою до Вашого часу
Валечка-Fati



Немає коментарів:

Дописати коментар

Листівки з усього світу.