Мій творчий рік. Парарлелі. Арт-терапія.

фото з інтернету

В цьому дописі я хосу поділитись з вами, дорогі читачі своїми роздумами про творчість, психологію, іх поєднання і можилві результати такого поєднання.

У наш час доступності інформації ні для кого не є секретом розвиток різноманітних наук.

У шаленому темпі життя люди відчули потребу в спокої, роздумах, пошуках себе, істини та ін. Тому так стрімко набувають поширення різноманітні езотеричні напрямки в цих пошуках.
Дуже багато, навіть серед моїх знайомих, почали шукати витоків себе і своїх теперішніх станів (добрих чи не дуже) у минулому: відтворюють старовинні ритуали, повертаються до натуральної їжі, починають вести своє життя за законами минулих часів.
Не буду кривити душею, я свого часу колись піддалась  новомодним течіям, відвідувала численні зустрічі по розвитку збідностей та умінь. Кількість Сертифікатів з таких курсів уже склало цілу папку.
Та чи давало це мені відповіді на мої запитання? - скажу відверто, що ні.
Відкриттям свого часу стали для мене статті Ольги Валяєвої  на її сайті.
Згодом, я навіть приймала участь у Маарфонах про відродженню жіночності. Важко сказати, чи то через своє відчуття непостійності, незібраності, завершила я лише перший Марафон. У двох наступних моя участь "зависла" на різних етапах, не досягнувши до кінця.
Але головне, що я винесла з тих Марафонів - кожного дня можна робити маленький крок собі назустріч і шукати себе у кожній миті.
Певно, що результатом мого тодішнього стану і стало ось це фото.

фото з особистого архіву.2013 рік

Так, тоді щастя здавалось безмежним, бо поруч були найдорожчі у світі люди.

Зовсім недавно я знайшла це фото готуючись до заняття з Теорії Арт-терапії. 

Спочатку трохи збентежило завдання про матеріали. 

Але під час он-лайн семінару (а саме у такій формі ми проходили навчання) це фото несподівано стало  на горі піраміди у реалізації одноіменної техніки.

І верхне фото визначалось як таке, що містило найбільшу кількість життєвих ресурсів.

Завданням було подумати, яким чином можна використати наявні в ой період ресурси у теперішньому житті.

 І тут я зайшла в глухий кут. Бо 50% того, що давало мені ресурси на той час зараз ні фізично, ні емоціно недоступні.

Де тепер шукати такі ж по силі та яскравості ресурси?

В творчості. Правдаж, дивне рішення :)

Тепер трохи докладніше про Арт-терапію.

Це справді цікаво. 

І я задоволена, що пройшла цей курс, навчаючись в Олени Тараріної.

 Емоції, які чекаєш, або хоч можеш їх спрогнозувати додають фарб у щоденне життя. Але бувають відкриття неочікувані і від того ще яскравіші та пам'ятні.

Такими відкриттям став для мене онлайн-курс "Теорія арт-терапії".

В найцікавішим було те, що кожен крок, кожна вправа -  це був світ, набагато глибший, ніж можна було собі уявити.

Цінним у цьому курсі я вважаю його мобільність: заняття проходили в он-лайн режимі, і приймати участь у живому обговоренні можна було, перебуваючи на різних відстанях від викладача, лише маючи ноут-бук та необхідні для уроку матеріали. Та, якщо інколи, навіть не складалось бути в "прямому ефірі" - пройти заняття можна було самостійно, переглянувши його запис.

У наш час глобального інтернет-розвитку така форма роботи є найбільш прийнятною. Тому і "однокурсники" цього разу були не тільки з України.

Ще однією цінністю курсу стало те, що отримаваши інформацію про конкретні техніки та їх реалізацію можна було застосовувати їх у власну практику вже наступного дня!

І, звичайно ж,  для всіх друзів, кому я повідомляла про совї кроки у навчанні Арт-терапії були немало здивовані, почувши, що арт-терапія це не тільки малювання "будиночку з людиною". Для менетакож відкриттям стало, що арт-терапія - це і музика, і малювання, і робота з глиною і пластиліном, і створенна мандал, і робота з метафоричними картами,і робота з тканиною та нитками, і будь-яка творчіть, яка дає можливість людині висловити свої свласні переживання, бачення та емоції. І навіть робота з власними фотографіями теж відноситься до розряду арт-терапевтичних технік.

Дякую Вам, пані Олено, за відкриття такого чудового і яскравого світу арт-терапії. За допомогою отриманих знань я зможу допомагати близьким, друзям, знайомим ширшим колом власних можливостей.

До речі, свій (тепер уже улюблений вираз закінчення допису я запозичила з листів пані Олени.

Отож

З повагою до Вашого часу

Валечка-Fati