Український Схід. День перший.

Вітаю, дорогі читачі!

Отже пройшло декілька днів і я готова нписати Вам розповідь про нашу культурно-волонтерську поїздку.

Спочатку я хотіла написати у заголовку про розвіянювання міфів. Але потім....

Донецька і Луганська області завжди були українськими областями. Областями землеробства та інтустрії. 

Видобуток корисних копалин, які зберігала і ділилась ця щедра земля, - був однієюз основних складових для забеспечення людей роботю та достатком.

Мене дуже вразила розповідь нашого провідника Ігоря про те, чому ситуація в областях, зокрема в Луганській дійшла до такого катастрофічного стану. 

А ще мене вразили слова: "ми для них винні у тому, що створювали робочі місця, несли відповідальність за добробут людей та хотіли кращого життя для наступних поколінь."

За ті три дні, що ми про вели в Сєвєродонецьку я зустріла багатьох різних людей. 

І нехай це буде моя суб1єктинва думка - таких же самих за настроєм людей можна зустріти будь-де в Україні.

Комусь важливо нести відповідальність а себе і свої дії, будувати процвітаючу країну, а хтось все своє життя звик чекати вказівок, розпоряджень і схвалень тільки від вищого керівництва.

Так я, напевно, не відкрию тут terra incognita - такі люди є і на Поліссі, і на Поділлі, і на Півдні, і в Центральних областях, і на заході України і на Слобожанщині.

Для мене вже багато років слугує правилом такий вираз:

"Якщо ти хочеш добра своїй країні - почни робити добро своїм сусідам. Якщо ти хочеш змінити людей - почни зміни з себе"

Дуже радісно і щемно було бачити на цій зустрічі жінок різного віку, які горять бажанням виховувати відданих громадян нашоїх держави.

Багато чого  можна було б розповісти, але на те не вистачило б і декількох дописів.

...

Тому одним рядком можу сказати:

"Все буде Україна!" .

А тепер -  фотозвіт пр нашу поїздку з коментарями.

День перший.

Наш приїзд природа відмітила сніжним ранком та легким морозцем. Здавалось, що сама природа радіє нашому приїздові і нашій зустрічі

Останнім часом все більше захордів проводимо з найкращими друзями - бібліотекарями. Не став виключенням і цей захід. Нас приймали у міській публічній бібіліотеці міста Сєвєордонецьк.

Милий і теплий дитячий куточок

Книгам затісно тут на полицях. Вони живуть всюди. Навіть на підвіконнях ))

А ще у бібілотеці був невеликий вернісаж.Я досі не можу надивуватись картиною з різних шматочків шкіри 

І, звісно, яка бібліотека зараз без дитячих малюнків?..

Це був свого Круглий стіл. І тема була обрана знакова "Які МИ, Українці". І почали ми цей стіл у День соборності - 22 січня. Це був не перший і не останній добрий знак цієї поїздки.

Я вже казала Вам, що їздили ми від імені Жіночого клуб "Слово жінки". Дідидись досвідом, спілкувались.

Виступ Ганни Земко - головного редактора журналу та засновниці жіночого клубу

І слова Світлани Рак - художниці, реставратора, народного майстра

Оскільки місця для демонстрації робіт було мало - місцеві майстри створили експозицію на достатньо широких підвіконнях.

Було чим гордитись: квілінг, скрапбукінг, шиті мініатюрки, ляльки.

Особисто для мене цікавими були вишиті рушники. Так вони були вишиті не полотні, але вишиті з такою любов'ю, що сяяли на всю залу.

Як з'ясували потім у розмові - матріали для вишивки - то найболючіша тема майстринь. Але спільними зусиллями знайдемо вихід і наступного разу сподіваємось побачити вже роботи вищої якості.

Далі буде...

*** 

З повагою до Вашого часу

Валечка-Fati