Коли є до чого жагота

Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота...
Більше інформації на сторінці "Про мене"

***

16/100. Моє навчання вишивці в студії музею ім.Гончара. Випускний 2016 р.

Знову повертаюсь до відкладених дописів.
Але насправді, як правдиво писала моя дорога вишивальниця-посестра, авторитетна блогерка Ольга Нарбут (Prekrasa) - час неймовірно стистнувся в той період. Бачились з багатьма людьми, ходити на багато подій.
І ще здавалось неймовірним, що можна були всюди всюди втигнути...

Розповім трохи про моє головне і Зіркове захоплення вже багато років.
Так, це вишивання.
Хоча я ще не відчуваю  себе такою досвідченою, як багато моїх подруг по вишиванню.
Найбільше шкодую за тим, що не вчилась цього мистецтва у своєї бабусі (Царство Небесне її душі). Бо вона була справжньою вишивальницею від Бога і випускницею Решетилівського художнього училища.
Тому вчусь у тих, хто охоче ділиться зхнаннями та досвідом.
Одним з наставників у вишиванні для мене став Юрій Мельничук - людина творча і непересічна, всебічно розвинена. Слухаючи його лекції можна було почути багато цікавого не тільки про вишивку, але і про світобудову і про психологію стосунків.
Щоп'ятниці та щосуботи протягом року у його кабінеті збирались жінки щоб навчитись магії вишвки.
І от, по закінченні навчального року, у нас відбувся такий собі своєідний випускний.
Спочатку, як і годиться, - роздивились новий експонат колекції (пробачте, не пам'ятаю вже з якого то було регіону, хіба пан Юрій в коментраях нагадає).
Використані техніки: верхоплут, збирки, мережка шабак (якщо я не помилилась :) ), виколювання, пряма лічильна гладь. Крій - хлоп'янка (без швів на плечах)




А ось такий, майже загальний :) вигляд має сорочка.
Яж казала, що я ще не такий ас - не пам'ятаю всі шви та техніки.
А цей гармонійно і стильно служить загальному вигляду і одночасно охайному вигляду розрізу.

Потім, звісно, урочиста частина. Вручення свідоцтв.
Але наші дівчата так поспішали, отримати ті дипломи, що я не встигала робити їх фото :)!!!!



Потім почалось чаювання-частування. Головю столу був ось цей чудовий пиріг. Його виготовила донька однієї з наших сокурсниць. Наскільки я пам'ятаю, молода жінка має пекарню "Тісто", де пече смачні пироги у справжній печі.
Було і до пирога чим поласувати







Все було вже готово до трапези, якби...
І тут дівчата почали показувати здобутки свого навчання - готові сорочки.
І їжа вже стала нецікавою. Бо тут було інше насичення - духовне.
і можна було так само роздивитися подробиці і розпитати саму вишивальницю.
А ось і потреба в додатковій консультації з наставником виникла.
забуті смаколики чинно чекали своєї черги
а поруч... поруч розглядали красу...

і шукали способи зробити її досконалою



А потім - знову звернення до фондових експонатів за порадою
Та скільки б духовної їжі не споживали люди - накритий стіл стане трапезним!


Дякую, дорогі співкурсниці за ті хвилини радості, які ми ділили, розглядаючи шедеври вишивального мистецтва та навчаючись тому мистецтву.
Маю тепер теж Диплом.
(але в мене досі ще ремонт і всі папери лежать по ящикам :) ). Покажу його пізніше.

"Якщо  кожна з Вас навчить мистецству вишивки трьох жінок або дівчат. А може і десяток ! Вважайте - просвітницька місія цих занять виконан!!, - так наостанок сказав пан Юрій. Дякую йому за можливість почувати себе співтворцем.

***
З повагою до Вашого часу -
Валечка-Fati

3 коментарі:

  1. Доброго дня! Підкажить будь ласка, про курс, який ви проїшли, хто викладає? Бо дивлюся на сайті "Оріяни", там інші викладачі. Може існує декілька курсів? Буду вдячна за поради!

    ВідповістиВидалити
  2. Вітаю, Дарно! (Ваше ім'я підгледіла в профілі :) )
    Курс, який я проходила проводить Юрій Мельничук при Музеї імені Івана Гончара (це в Києві біля Лаври). Я Вам через повідомлення на Вашому блозі зараз напишу контактні телефони музею і Юрія Олексійовича. Буде приємно з Вами познайомитись на наших заняттях. :)

    ВідповістиВидалити

Листівки з усього світу.