Ось уже декілька днів я перебуваю в декому ступорі відносно того, що ж маю писати в рамках мого ні, нашого марафону. Тому що маю декількох коліжанок, які так само почали писати дописи.
Шукаючи ідеї я просто розгубилась серед їх кількості.
Ось лише сьогодні я сіла і поміркувала: що я хочу сказати світові? Про що б хотіла розповісти?
Думок, як завжди багато.
Ідеї якісь були начеб-то і прийнятні ,але занадто приземлені. А хотілось чогось такого високого і поетичного, щоб брало за душу і прилягало до серця.
Поштовхом, як не дивно стала телефонна розмова.
Як часто ми знаємо причини того як живуть, що роблять і як чинять наші близькі люди: діти, батьки, друзі.
В чужій душі — мов серед ночі.
Хоча душа і не чужа.
Ми бачимо лиш тільки очі,
що серце крають без ножа
Не влізеш до душі чужої
хоч хай і найрідніша є
і слово рани не загоїть,
що рідним часто завдаєм.
Як часто ми задумуємось, що той чи інший хворобливий стан пояснює те, як веде себе людина. Серед психологів та лікарів вже починає ходити термін - психосоматика.( Не буду докладно про нього писати. Для того є Вікіпедія.)
І хоча то дуже спірна думка, але все ж таки багато хвороб більш-менш можна пояснити настроями людини.
Ох, занадто розумно виходить мій допис….Навіть не знаю, як і викрутити.
Одним словом: прошу Вас пам’ятайте, що інколи поведінку наших рідних можна пояснити їхніми хворобами і навпаки - хвороби можна пояснити поведінкою. Натсільки тут все закручено і намучено, що заплутатить дійсно дуже легко.
Але я на власному життєвому досвіді мможу стверджувати, що внаслідок певної поведінки виникають певні захворювання та хворобливі стани. І з кожним своїм днем і спілкуванням бачу приклади, що більше і більше це доводять.
Тому зважайте на це, коли спілкуєтесь з рідними.
А ще я помітила дуже важливу деталь: покоління “наших” - однолітки та ровесники +10 років набагато демократичніші в спілкуванні і дипломатичніші у відношеннях. Ми можемоспокійно розуміти стан людини і приймати це. Ну, в крайньому разі, більшість з мого оточення має ці ознаки.
Бережіть їх, своїх близьких від них самих.
Це інколи важко. Це інколи нестерпно важко.
Але ми можемо їх лише прийняти такими, як вони є. Змінитись їм важливо самостійно. З бажанням.
Сумбурний допис.
Навіть якщо ви нічого не зрозуміли - не страшно.
Вважаємо, що у мене була потреба терапевтичного письменництва :)
а може в кого є такі ж думки. П
ро зв’язок енергетики, про психосоматику.
Буде цікаво почути Ваші думки відносно цього.
***
З повагою до Вашого часу --
Валечка-Fatini
Немає коментарів:
Дописати коментар