Коли є до чого жагота

Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота...
Більше інформації на сторінці "Про мене"

***

31/100 #Мандрівка_Витоки. Подільські та поліські історії. Садиба Чечелів у Самчиках.

Вітаю, дорогі читачі!
Продовження розповіді про нашу #Мандрівку_Витоки (початок 123456789, 10, 11, 12, 13)

Нарешті, остання зупинка нашої мандрівки.
Але це ще не остання фоторозповідь.
Отже, по обіді ми вирукшили до с.Самчики роздивитись "подільський версаль" :) - Маєток Чечеля.
Докладно про сам маєток та історію його створення можна прочитати, звісно ж, у Вікіпедії, на сайті "Замки та храми України".
А краще всього поїхати з нами у таку подорож і відвідати Самчики, побачити все особисто.
Бо краса там, скажу я Вам неперевершена.
Парк і маєток виглядають набагато стильніше за Олександрію та Софіївку.
І хочі загальний стан, як у більшості таких маловідомих місць - залишає шанси на покращення, - все-таки маєток справляє і спраді враження маленького версалю.
Ось погляньте самі.



Нам навіть не завадив короткочасний невіеликий дощ. Тому що навіть  у таку погоду парк виглядає казково.
Творили цю красу власники маєтку на протязі двох століть. Ян Самюель Хоєцький, що започаткував його в 1725 році, граф Пьотр Чечель, староста гайсинський, розбудовник ансамблю в кінці XVIII ст. (з Чечелів відомий в українській історії Дмитро полковник, комендант і захисник гетьманської столиці Івана Мазепи Батурина від московитів). Іван Угрімов, історик, що відзначився на освітній ниві села, Михайло Шестаков, громадський, культурний діяч України. 
Вигляд на палац з боку річки.


 Тут зібрано більше 200 реліктових дерев. І хоча в часи радянської влади на територій садиби знаходилась дослідницька лабораторія - місцеві жителі, палко закохані в історію намагались зберегти це унікальне місце.
А воно справді унікальне в тому, що його створювали польський архітектор, ірландський садівничий та італійськй декоратор, використовуючи лише природні світло, ландшафт, рослинність та близкість до річки.


 Ще одна унікальна особливість садиби - найкраще збережені елементи в стилі "Шинуазі" - Японський павільйон-флігель та японський кабінет у палаці.
До речі, унікальним є також і використання флігелю. Тут був холодильник для зберігання провізії. Причина для такого проста - садиба використовувалась як літня резиденція. Решту часу власники жили в Києві та Варшаві.
 Виглід на палац з боку парку.



 Незвичайна рослинна група - 9 лип посаджені чітко в ряд.

 Ще одна унікальність садиби - "Сад у мурах" - відкрита теплиця для рідкісних та екхотичних рослин. Спарвді, коли заходих всередину цієї споруди - повітря дихає теплом та вологістю.

 Хоча оригінальних рослин не вдалось зьерегти - тут зараз намагаються відновити початковий вигляд саду.

"Готична алея" до річки.
 Ще один експонат у стилі "шинуазі" - альтантка. рРозміщена на штучноствореному пагорбі. З неї відкривається чудовий вид на річку та західне сонце.
 Таким бачили Самчики його шанувальники-архітектори.
Корю себе за те, що не записувала прізвищ та імен :(
Нажаль, цей проект так і лишився на стадії проекту.
 Вітальня у грецькому стилі


 Фрески в японському кабінеті зберегли свої фарби.
  

Зала у стилі ампір. Тут представлено галерею портретів власників садиби.


 Кругла зала з виходом до річки!!!Тут я зрозуміла популярність дизайнерського елементу - квітки в декорування місцевими мещканціми своїх будинків.



 Зала -їдальня. З янголочками-павичами :)


Рояль - обов'язковий елемент інтер'єру. Я вже про це писала. Цей рояль початку ХХ ст. Його привезли сюди зі століці, з будинку останнього власника - Шестакова. Тут його оживили - налаштували та періодично дають "домашні" концерти.

 Інтер'єрна панорама кабінету, де зібрана інформація про створення садиби та її історія.
 Ціла стіна-вітрина привсвячена садівнику-дизайнеру
 Це полотно, напевно надихало пана ДІніса МакКлера
 Ще один експонат у стилі "шинуазі".
 Вікна виходять на прибудинковий палац з фонтаном.
 А такий план має садово-парковий комплекс "Самчики"

 Раритетне дзеркало. Зберігалось у приватній колекції- повернуто в садибу. Є думка, що дзеркадло зроблене зі справжнього венеційського скла, яке відоме своєю гнучкістю та м'якістю. Саме тому дзеркало не пошкоджене і ціле.
 Місцеві люди несуть до садиби музею всілякі раритети. Ось, наприклад, ваги початку XIX ст.
 З чітким тавром виробника.
 Тавровані тут також і балки (рельси) перекриття.
 Чудова вийшла прогулянка. Чудова й тим, що випадково нам провів екскусію відданий поціновувач садиби. Він знає так багато інформації про це місце! А ще знає його директорів, фінансовий стан та сучаність - сабибу декілька разів використовуваласьдля натурних зйомок у кіно. Заангажована вона також і на осінь для спільного польско-українського фільму.
 До речі, про особливвість левів нам теж розповів цей охоронець-доглядач, за сумісництвом садівник :).
Леви стояли біля Графських воріт (фото неможливо було зробити через дощ). При цьому один лев зустрічав гостей та радувався, а інший, який стояв біля брами з боку палацу - проводжав гостей та сумував.

 І знову - дерева-велети на вертикальній панорамній зйомці.

 Так дійшла справа до заходу сонця.
 Перед палацом зберігся та діяв ще те так давно - млина, побудований власниками.
 а трохи пооддаль виднілась церква. За ознаками теж не молодша років 150 :)


Мандруємо далі...
***
З повагою до Вашого часу -
 Валечка-Fati

Немає коментарів:

Дописати коментар

Листівки з усього світу.