Паперові та декорові штучки. Творча майстерня.: 31/100 #Мандрівка_Витоки. Подільські та поліські історії. Садиба Чечелів у Самчиках.

Вітаю, дорогі читачі!
Продовження розповіді про нашу #Мандрівку_Витоки (початок 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13)

Нарешті, остання зупинка нашої мандрівки.
Але це ще не остання фоторозповідь.
Отже, по обіді ми вирукшили до с.Самчики роздивитись "подільський версаль" :) - Маєток Чечеля.
Докладно про сам маєток та історію його створення можна прочитати, звісно ж, у Вікіпедії, на сайті "Замки та храми України".
А краще всього поїхати з нами у таку подорож і відвідати Самчики, побачити все особисто.
Бо краса там, скажу я Вам неперевершена.
Парк і маєток виглядають набагато стильніше за Олександрію та Софіївку.
І хочі загальний стан, як у більшості таких маловідомих місць - залишає шанси на покращення, - все-таки маєток справляє і спраді враження маленького версалю.
Ось погляньте самі.

Нам навіть не завадив короткочасний невіеликий дощ. Тому що навіть у таку погоду парк виглядає казково.

Творили цю красу власники маєтку на протязі двох століть. Ян Самюель Хоєцький, що започаткував його в 1725 році, граф Пьотр Чечель, староста гайсинський, розбудовник ансамблю в кінці XVIII ст. (з Чечелів відомий в українській історії Дмитро полковник, комендант і захисник гетьманської столиці Івана Мазепи Батурина від московитів). Іван Угрімов, історик, що відзначився на освітній ниві села, Михайло Шестаков, громадський, культурний діяч України.

Вигляд на палац з боку річки.

Тут зібрано більше 200 реліктових дерев. І хоча в часи радянської влади на територій садиби знаходилась дослідницька лабораторія - місцеві жителі, палко закохані в історію намагались зберегти це унікальне місце.
А воно справді унікальне в тому, що його створювали польський архітектор, ірландський садівничий та італійськй декоратор, використовуючи лише природні світло, ландшафт, рослинність та близкість до річки.

Ще одна унікальна особливість садиби - найкраще збережені елементи в стилі "Шинуазі" - Японський павільйон-флігель та японський кабінет у палаці.
До речі, унікальним є також і використання флігелю. Тут був холодильник для зберігання провізії. Причина для такого проста - садиба використовувалась як літня резиденція. Решту часу власники жили в Києві та Варшаві.

Виглід на палац з боку парку.

Незвичайна рослинна група - 9 лип посаджені чітко в ряд.

Ще одна унікальність садиби - "Сад у мурах" - відкрита теплиця для рідкісних та екхотичних рослин. Спарвді, коли заходих всередину цієї споруди - повітря дихає теплом та вологістю.

Хоча оригінальних рослин не вдалось зьерегти - тут зараз намагаються відновити початковий вигляд саду.

"Готична алея" до річки.

Ще один експонат у стилі "шинуазі" - альтантка. рРозміщена на штучноствореному пагорбі. З неї відкривається чудовий вид на річку та західне сонце.

Таким бачили Самчики його шанувальники-архітектори.
Корю себе за те, що не записувала прізвищ та імен :(
Нажаль, цей проект так і лишився на стадії проекту.

Вітальня у грецькому стилі

Фрески в японському кабінеті зберегли свої фарби.

Зала у стилі ампір. Тут представлено галерею портретів власників садиби.

Кругла зала з виходом до річки!!!Тут я зрозуміла популярність дизайнерського елементу - квітки в декорування місцевими мещканціми своїх будинків.

Зала -їдальня. З янголочками-павичами :)

Рояль - обов'язковий елемент інтер'єру. Я вже про це писала. Цей рояль початку ХХ ст. Його привезли сюди зі століці, з будинку останнього власника - Шестакова. Тут його оживили - налаштували та періодично дають "домашні" концерти.

Інтер'єрна панорама кабінету, де зібрана інформація про створення садиби та її історія.

Ціла стіна-вітрина привсвячена садівнику-дизайнеру

Це полотно, напевно надихало пана ДІніса МакКлера

Ще один експонат у стилі "шинуазі".

Вікна виходять на прибудинковий палац з фонтаном.

А такий план має садово-парковий комплекс "Самчики"

Раритетне дзеркало. Зберігалось у приватній колекції- повернуто в садибу. Є думка, що дзеркадло зроблене зі справжнього венеційського скла, яке відоме своєю гнучкістю та м'якістю. Саме тому дзеркало не пошкоджене і ціле.

Місцеві люди несуть до садиби музею всілякі раритети. Ось, наприклад, ваги початку XIX ст.

З чітким тавром виробника.

Тавровані тут також і балки (рельси) перекриття.

Чудова вийшла прогулянка. Чудова й тим, що випадково нам провів екскусію відданий поціновувач садиби. Він знає так багато інформації про це місце! А ще знає його директорів, фінансовий стан та сучаність - сабибу декілька разів використовуваласьдля натурних зйомок у кіно. Заангажована вона також і на осінь для спільного польско-українського фільму.

До речі, про особливвість левів нам теж розповів цей охоронець-доглядач, за сумісництвом садівник :).
Леви стояли біля Графських воріт (фото неможливо було зробити через дощ). При цьому один лев зустрічав гостей та радувався, а інший, який стояв біля брами з боку палацу - проводжав гостей та сумував.