29/100 #Мандрівка_Витоки. Подільські та поліські історії. Староконстянтинів. Частина 2

Вітаю, дорогі читачі!
Продовження розповіді про нашу #Мандрівку_Витоки (початок 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11)

Староконстянтинів - це надзвичайно загадкове і водночас прекрасне місто.
Одна з головних ознак - місто знаходиться на з'єднанні двох річок, і це дає чудові краєвиди та місця для відпочинку.
А сусідство з історичними пам'ятнками додає романтизму та величності.
Я давно люблю такі маленькі містечка. Вони від кількості своїх особливих рис ще цікавіші, а від повільного темпу життя - приємніші та миліші.
Отже - замок Острожських. Це одна з резиденцій відомого магнатського роду. Некоронованих королів України в середні віки. Стратегічне місцеположення замку давало можливість використовувати його як оборонну споруду.
За даними істориків- замок побудовано достатньо швидко - за 10 років у XVI ст.
Були і добудови і переробки. Але то вже робюили нашадки Констянтина-Василя Острожського.
Оригінальною особливістю всих резиденцій Острожських - є короновані башти.
А в цьому маєтку - церква, яка слугувала однією з веж.

 

Отакий тут є доглядач-охоронець. Милий та суворий

 Екскурсія великого враження не справила - кімнати по-середньовічному невеликі, і поки музей на стадії повної реставрації та реконструції - не дужа багаті на експонати.

 Під час ремонту виявили, що у цьому місці була фреска - ділянку залишили в такому вигляді.

 Ці ікони були знайдені в околицях Старокостянтинова. Люди принесли їх до музею.

 А цей артефакт ще потребує вивченн та глибокої реставрації

 Герб Старокстянтинова  та галерея портретів власників замку розтажовані у дуже незручному міці, тому фото вийшли не дуже вдалі

 

 

 Картина місцевого художника про все у Старокостянтинові. Звісно, що з урахуванням поглядів автора.

 Над входом до замку один з нащадків викарбував своє ім'я. Латиною. . Деякі літери стерлись від часу, тому читається погано.

 

На даний час наскрізні кімнати йдуть і на першому, і на другому поверхах замку.

 Частина нижнього повреху слугувала за зброярню на та кузню Видно, що склепіння просіли, але ще гарно тримають вагу стін.

 А тут - кімната стала з відкритим світлом - порушились перекриття. По кутах залишились лиш частини аркових склепінь. Співробітники музею та волонтери розробляють план реконструкції перекриття

 Невелика капличка в зброярні. Навіть і не капличка - просто образ і поруч нього підсвічники - для молитов перед початком робіт.

Залишки стіни з двору - ще помітні на них первинні облицювальні техніки.

Ще багато чого можна було б зафотографувати, але на ту хвилину вже обидва акмулятори фотоапарата "втомились".
До того ж час було обідати. Смачного покуштували у мцісцевому кафе "Хортця", та і поїхали собі далі.
Ні! Це ще не був кінець нащої подорожі!
Під час обіду я зарядила акумулятор і в нашому останньому пункті зупинуки зробила шикарну фотосесію.
Мандруємо далі...
***
З повагою до Вашого часу -
 Валечка-Fati